Інклюзивна музична освіта: перспективи та проблеми

Стаття присвячена темі впровадження інклюзивної освіти в українських мистецьких закладах. Представлено історичне підґрунтя ґенези явища інклюзії в соціумі, а також подано характеристику стану мистецької освіти часів радянського тоталітаризму. Наголошено, що інклюзія в мистецтві є синтезом цілого ряду складових, серед них актуальними є: законодавство (національне та міжнародне), історичне підґрунтя, ментальні особливості, соціокультурний контекст. Також розглянуто зміст інклюзивної освіти в мистецьких школах та спеціалізованих музичних школах, які працюють при консерваторіях. Звернено увагу на проблеми впровадження інклюзії в таких навчальних закладах, адже ще декілька років тому така модель освіти з її рівними можливостями і безбар’єрним доступом не була в пріоритеті і навіть не розглядалася. Зазначено, що нова парадигма в загальній (і, зокрема, в мистецькій освіті) є складною системою знань з педагогіки, медицини, психології, які є необхідними для інтеграції та адаптації в соціум особливого контингенту людей.

Презентовано одну з педагогічних мистецьких програм для роботи з дітьми з інвалідністю в навчальних закладах, створену безпосередніми учасниками освітнього процесу – викладачами музики однієї з районних мистецьких шкіл. Зазначено, що документ стверджує систему освіти дітей з ООП як вертикально-горизонтальну (по суті – звичну найпростішу систему координат Декарта), бо рівень програми враховує віковий ценз здобувача (дитини) і перебуває в прямому відповіднику до психофізичного розвитку здобувача. Також викладено основні положення, мету та принципи, напрямки реалізації "Концепції інклюзивної мистецької освіти", які охоплюють весь спектр цієї парадигми в освіті.

Висвітлено позаінституційну форму інклюзії в мистецтві: фестивалі, творчі конкурси. Зауважено, що така форма входження дитини в соціум є не менш важливою, ніж власне освіта в навчальних закладах.

В дослідженні використано емпіричні методи дослідження: спостереження, синтезу та аналізу.

В роботі сформульовано висновок, що потреби суспільства (серед яких гуманізація освіти, намагання України увійти в європейське співтовариство), які вимагали невідкладного вирішення, створили ситуацію, при якій професійно якісний кадровий склад мистецьких закладів освіти виявився психологічно неготовим до роботи з дітьми з ООП. Саме тому в представленій роботі вказано, що підготовлений до специфічних умов роботи викладацький колектив є первинною ланкою, базисом для подальшого успішного розвитку інклюзії в мистецькій освіті.