Використання епістолярію в процесі вивчення біографії Лесі Українки

У статті досліджено питання використання епістолярної спадщини Лесі Українки як цінного першоджерела вивчення біографії письменниці, правдивих свідчень її життя й творчості.

Зазначено, що епістолярій є важливим джерелом пізнання української художньої словесності, дозволяє простежити шляхи формування письменниці, розвиток її літературно-естетичних поглядів, особливості способу мислення, висвітлює стосунки з відомими сучасниками, допомагає зрозуміти мистецьку спадщину, історичні події.

Доведено, що листи дають змогу дізнатися про друзів письменниці, її однодумців, про національно-культурне життя України, про мистецькі вподобання різних діячів культури та мистецтва слов’янських і європейських літератур.

Вказано на велике пізнавальне й виховне значення епістолярної спадщини письменників на уроках української літератури.

Наголошено на використанні різних форм і методів роботи з листами, які допоможуть формувати особистісне ставлення в учнів, що може стати важливим засобом підвищення в школярів інтересу до літератури.

З’ясовано, що епістолярна спадщина є вагомим джерелом вивчення життєпису Лесі Українки, розкриває її погляди на життя та творчість, ставлення до літературного процесу й суспільного життя, особливості духовного світу письменниці. Відтак учитель літератури створює на уроці певний емоційний настрій, допомагає проникнути в її творчу лабораторію, уявити світоглядні цінності, художньо-естетичні вподобання.

Зроблено висновок, що читання листів письменниці допоможе школярам відчути й зрозуміти її переживання, задуматися над власним життям, а також заглибитися у свій духовний світ. Завдяки використанню епістолярних матеріалів підвищується зацікавленість учнів літературою, можливість зрозуміти думки й почуття інших людей.