Читаємо «Матінку Кураж» (п’єса Б. Брехта в практиці викладання історії зарубіжної літератури)

Інтерпретація Брехтових ідей та поетики, особливо в публікаціях для школярів та вчителів, і досі обмежується схоластикою або повторенням (чи спотворенням) сказаного ще в радянські часи. Мета дослідження – виявити характерні стереотипи й помилки інтерпретацій драми та творчості Б. Брехта в доступних широким читачам джерелах і запропонувати власне прочитання тексту п’єси «Матінка Кураж та її діти».

Підкреслюємо, що дія в Брехта цілком умовна. Підзаголовок п’єси – "Хроніка з часів Тридцятилітньої війни" – не робить твір "історичною хронікою". Це один з авторських прийомів умовного зображення через принцип Verfremdung (одивнення / очуднення). Цей термін подають у перекладах із російської як "відчуження", тобто спотворюється. Поширений стереотип сприймання образу Кураж як "поганої матері", нібито протиставленої її дочці-героїні, спотворює авторський задум п’єси. Брехтові персонажі умовні, а не реалістично життєподібні: жоден не є втіленням психологічно цілісного характеру реальної людини, кожен був для автора рупором певних ідей, критики суспільних вад і злочинів. Брехт послідовно показував Матінку Кураж як життєлюбну жінку з почуттям власної гідності, однак не здатну забезпечити майбутнє своїм дітям і не спроможну відмовитися від обраного способу життя. Промовистим символічним мотивом п’єси є рух фургона маркітантки в замкнутому колі. Брехт не опускався до догматичного та моралізаторського театру. Він був скептиком і будь-яку ідеологію, мораль, цінності піддавав сумніву. Безжально висміяв примітивні уявлення про доблесті й чесноти, про добропорядність та благородство. Гірко іронізував над безсиллям німих жертв насильства та брехні.