Гунгаризми в північноукраїнських пам’ятках XVI–XVII ст.

Предметом опису статті є гунгаризми, виявлені в північноукраїнських текстах XVI–XVII ст. У розвідці коротко схарактеризовано українсько-угорські контакти, термінологію називання запозичень з угорської мови, принагідно розглянуто історію дослідження гунгаризмів в українській лінгвістиці, насамперед зосереджено увагу на лексемах угорського походження.

Зазначено, з яких тематичних груп запозичувалися гунгаризми, яких лексико-семантичних змін зазнавали в аналізованих пам’ятках, також описано їхню подальшу еволюцію в українській мові загалом та в північноукраїнському наріччі зокрема за матеріалами лексикографічних праць.

На основі проведеного дослідження встановлено: у північноукраїнських пам’ятках функціонувала незначна кількість слів угорського походження, що пояснюємо відсутністю безпосередніх контактів, пасивними торгівельно-економічними зв’язками тощо. Виокремлені гунгаризми представлені переважно у двох тематичних групах: побутова та військова лексика.

Спостереження за матеріалами СУМу дають підстави вважати, що частина аналізованих гунгаризмів вийшла з активного вжитку української мови переважно через відсутність позначуваної реалії, окремі вживаються в поліському наріччі, зазнавши лексико-семантичних змін.

Проаналізувавши лексикографічні праці, у котрих представлено матеріали з північноукраїнського наріччя, можемо констатувати, що в процесі розвитку слова змінювалися на лексико-семантичному рівні.

Для одних проаналізованих лексем угорська мова була джерелом запозичення (добошъ, кгермекъ, ка(р)вашъ, газука, макгерка, катанка, шишакъ), для інших – посередником (бакгазия, доломан, кунтушъ, палашъ, чижми), а деякі слова (га(и)дукъ, шабля) не мають серед етимологів одностайної думки щодо походження. Найімовірніше, що майже всі гунгаризми потрапили до українських текстів, писаних на північноукраїнських територіях, через посередництво польської мови, зважаючи на відсутність безпосередніх контактів.