Розвиток ідей Василя Сухомлинського в Новій українській школі

У статті досліджується використання та розвиток педагогічних ідей Василя Сухомлинського в Новій українській школі, зокрема його ідей гуманістичної спрямованості особистості вчителя й педагогічної діяльності, поваги до особистості учня, його людської гідності, творчого ставлення до навчально-виховної праці. Представлено результати дослідження реалізації провідних педагогічних ідей в теорії і практиці Павлиської середньої школи на Кіровоградщині. Показано, що практика гуманізації навчання має формальний характер, тому що викладачі вищої школи не підготовлені до цієї діяльності.

Показником ефективності підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності по втіленню концептуальних положень Нової української школи є їх готовність до використання та розвитку ідей українського Гуманіста Василя Сухомлинського в умовах сучасного соціуму засобами навчання, виховання та розвитку школярів. Дослідженням було здійснено експериментальну перевірку цієї ефективності. Готовність до гуманізації навчально-виховного процесу в навчальних закладах трактується як складне особистісне утворення. Учасниками дослідження були студенти 3-4 курсів, викладачі та методисти.

У процесі дослідження були застосовані теоретичні, емпіричні, статистичні методи. Результати дослідження показали, що відбулися зміни в мотиваційному компоненті готовності майбутніх педагогів до гуманізації навчання, підвищився рівень набутих знань про сутність, зміст, методику і технологію гуманізації навчання, зросли показники емоційно-вольового та діяльнісного компонентів готовності до гуманізації освітнього середовища. В результаті зроблено висновки: в Новій українській школі гуманізація педагогічного процесу забезпечується творчим, високопрофесійним вчителем; підготовка майбутніх учителів потребує використання ефективних методів, форм і засобів, інноваційних технологій навчання, ґрунтовного вивчення спадщини педагогів-гуманістів.