Дика Л. В. (2022) "Записки о Южной Руси" Пантелеймона Куліша як перший збірник українських діалектних текстів. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. № 97. С. 83–93. ISSN 2663-7642. DOI: 10.35433/philology.2(97).2022.83-93.
10.pdf
Завантажити (882kB) | Preview
Анотація
У статті запропоновано розглянути "Записки о Южной Руси", опубліковані в 1856–1857 рр., як перший збірник (протохрестоматію) українських діалектних текстів. Підкреслено новаторство П. Куліша у створенні видання, зокрема подання в книзі паспортизації записаних матеріалів – вказівки імені, віку інформатора, місця його проживання та виду діяльності, обставин запису тощо. Важливу роль в оформленні текстів як діалектних (а не тільки фольклорних) пам’яток зіграла спеціально розроблена орфографічна система, спрямована на максимально точну передачу українських звуків, а також відзначення наголосів у всіх словах (зокрема й логічних наголосів, які дають змогу передавати ритмомелодичну структуру фраз). Переклад українських текстів російською мовою, зроблений П. Кулішем для удоступнення змісту для російськомовних читачів, із погляду сучасної діалектології можна вважати аналогом глосаріїв у сучасних збірниках діалектних текстів (в окремих випадках П. Куліш робив спеціальні примітки щодо значення та вживання певних українських лексем). У статті зазначено, що, попри редакторські втручання в первинний текст, П. Куліш зберіг у багатьох випадках місцеві особливості, що дає змогу чіткіше уявити, якою бачив П. Куліш українську літературну мову, тобто які елементи, особливо фонетичного та граматичного рівнів, він вважав загальноукраїнськими; наприклад, серед фонетичних особливостей – рефлекс і на місці ě, етимологічних о та е. Водночас збереження в текстах місцевих особливостей, наприклад, дієслів з інфінітивом на -т’, може вказувати на те, що П. Куліш припускав варіантність у літературній мові й фіксував форми, які не суперечать духу української мови. Така позиція виявилася далекоглядною, оскільки в сучасній українській літературній мові ці форми є нормативними, як і форми родового відмінка іменників жіночого роду ІІІ відміни солі – соли. Матеріал, розглянутий у статті, розширює бачення мовної програми П. Куліша, яку він реалізовував у своїх літературних творах та перекладах, і ролі рідного П. Кулішу східнополіського говору.
| Тип ресурсу: | Стаття |
|---|---|
| Класифікатор: | P Мова та Література > P Філологія. Лінгвістика |
| Користувач: | Олександр Сергійович Яценко |
| Дата подачі: | 07 Трав 2023 22:40 |
| Оновлення: | 07 Трав 2023 22:50 |
| URI: | https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/36752 |
| ДСТУ 8302:2015: | Дика Л. В. "Записки о Южной Руси" Пантелеймона Куліша як перший збірник українських діалектних текстів. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2022. № 97. С. 83–93. DOI: 10.35433/philology.2(97).2022.83-93. |


