Номінація корисних копалин у середньополіських говірках

У статті розглянуто номінацію корисних копалин у середньополіських говірках, оскільки традиційна народна культура поліського ареалу – цінний матеріал для наукових студій у різних галузях наук. Джерельним підґрунтям дослідження слугували власні польові записи, зроблені автором у 55 говірках Житомирщини, півночі Рівненщини та Київщини. Проаналізовано й узагальнено матеріали сучасних досліджень про українську термінологію земних надр, здійснено системний опис традиційних найменувань корисних копалин у середньополіських говірках на основі аналізу цілісного культурного тексту. Основними методами дослідження обрано описовий, за допомогою якого репрезентовано зібраний методом польового дослідження матеріал діалектних текстів, та порівняльний. У процесі аналізу розповідей респондентів констатовано різноманітність назв корисних копалин на території Середнього Полісся: глина, вапно, руда, торф, каміння, пісок тощо та важливе значення місцевих земних надр у людській життєдіяльності. Скласифіковано матеріал досліджуваної тематичної групи лексики "Номінація корисних копалин", виокремлено основні лексико-семантичні групи: ЛСГ назв корисних копалин у середньополіських говірках; ЛСГ назв обрядових дій, пов’язаних із добуванням корисних копалин; ЛСГ атрибутивних ознак, характеристик корисних копалин; ЛСГ назв місць розташування покладів корисних копалин. Представлені фрагменти текстів про земні надра засвідчують збереження найменувань корисних копалин у середньополіських говірках, мотивацію поліських назв населених пунктів залежно від номінації місцевих родовищ.