Мистецький Український Рух як явище й факт післявоєнного літературного процесу

У статті розглянуто основні події й процеси в історії Мистецького Українського Руху (МУРу) як письменницької організації та явища українського літературного життя повоєнного часу. Досліджено зміст художньо-естетичних та ідеологічних засад, на яких утворився МУР, а також деякі організаційні аспекти його літературної діяльності. Проаналізовано роль МУРу в літературно-художньому житті української еміграції повоєнного часу, зокрема розглянуто зміст трьох письменницьких з’їздів (1945, 1947, 1948) і трьох конференцій (1946) МУРу, їхні історико-культурний та інтелектуально-світоглядний контексти. Порушено питання спадкоємності ідейно-творчих та організаційних принципів МУРу, зокрема взорування його творців на традиції ВАПЛІТЕ; наголошено на продовженні традицій МУРу в об’єднанні українських письменників не еміграції "Слово", яке постало згодом. Розкрито тему дискусії між МУРом та "ідеалістичною групою" "Світання", що відокремилася від МУРу, а невдовзі перейшла в опозицію до нього. Стверджено, що МУР відіграв важливу роль у відновленні українського літературного життя на еміграції, а проведені ним з’їзди та конференції продемонстрували продуктивність художніх і літературно-критичних напрацювань українських письменників і критиків на еміграції, виявили плідність і різноманітність їхніх ідейних і естетичних пошуків. До аналізу залучені мемуарні матеріали, листи, статті українських письменників і літературознавців, причетних до створення й діяльності МУРу.