Мова символів у поезії "Молодої Музи"

У статті порушено питання засобів вираження художньої образності в поезії львівського літературного угруповання кінця ХІХ – початку ХХ століття "Молода Муза". На прикладі текстів поетичних творів представників "Молодої Музи" автор доводить їхню символістську природу та пропонує своє тлумачення смислового навантаження символічних образів поезії "молодомузівців". Завдяки інтерпретації символічних образів поетичних творів "молодомузівців" автор окреслює символічний континуум цього літературного угруповання. Повторюваність образу в певному лексичному оточенні, на думку автора, указує на можливі його значення і, попри багатозначність художнього символу, усе ж тяжіє до тієї чи тієї семантичної домінанти в смисловому ядрі значень. Аналізуючи здобутки сучасних досліджень творчості "Молодої Музи", автор пояснює художню природу цієї поезії та схиляється до думки про еклектизм, властивий творчості "молодомузівців". Автор не оминає увагою художніх запозичень поетів "Молодої Музи" зі світової літератури різних періодів її розвитку, зокрема з античної. У статті відведено місце також для ілюстрації художніх запозичень та художнього переосмислення образів зі Святого Письма, тобто автор інтерпретує також Біблійні образи, котрі трапляються в текстах представників цього літературного угруповання. Дослідження поетичних текстів "молодомузівців" дає підстави стверджувати, що, окрім занепадницьких настроїв, властивих епосі декадансу, у поезії "Молодої Музи" наявні також життєствердні мотиви та образи. Загалом символічний континуум поезії цього літературного угруповання занурений не лише в українську ментальність, а й сягає культур східних і західних, тобто певною мірою претендує на універсальність своїх художніх кодів.