Специфіка моделювання образів князів Київської Русі в "Легендах старокиївських" Наталени Королевої

У статті зосереджено увагу на збірці "Легенди старокиївські", у якій Наталена Королева переосмислила історію Київської Русі, перетворивши її на метаісторію, синтезуючи історичне минуле українського народу, міф та легенди. Авторка звертається й до літературних джерел свої попередників (особливо до "Повісті минулих літ"), формуючи своєрідний інтертекстуальний простір. Перед читачем справді не документальна праця, а художній твір з оригінальною інтерпретацією подій та їхніх учасників у межах трьох тематичних груп (легенди скіфські, легенди княжої Русі, легенди, пов’язані з Києво-Печерським монастирем). Щоправда, випадають із контексту дві останні легенди – про Самсонову криницю в Києві та про народження графа Карла Сен-Жермена, друга Вольтера ("Явлена вода", "Хрещеник Попа Івана"). Моделюючи образи видатних державотворців, Наталена Королева лише частково виходить за межі традиційного бачення, а також вдається до фольклорної стилізації. На сторінках збірки постають колоритні постаті князя Володимира й княгині Ольги, князя Ярослава Мудрого та його дружини Ірини, князів Аскольда та Мстислава, сина Володимира Мономаха, князівни Либідь. Письменниця реставрує європейське "обличчя" української нації, переплітаючи різні культурні коди – давнього українського та європейського. У художньому хронотопі "Легенд старокиївських" прийняття християнства стає точкою біфуркації, що відкрила нові можливості для української середньовічної держави. Тому саме на історіях християнізації Русі, побудові храмів зроблено потужний акцент: прийняття християнства князем Володимиром та княгинею Ольгою ("Володимирове срібло", "Шинкарівна"), ідея побудувати Софіївський собор князем Ярославом Мудрим ("Перунове прокляття"), ревна боротьба за християнство князя Аскольда й спорудження Миколаївської церкви ("Аскольдова могила").