Використання принципів універсального дизайну в закладах вищої та фахової передвищої освіти

У статті визначено актуальність запровадження універсального дизайну в освітній процес у закладах вищої та фахової передвищої освіти. Запропоновано аналіз вітчизняних освітньо-нормативних джерел, а також вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень, присвячених його вивченню. У статті проаналізовано історію та сутність поняття "універсальний дизайн", систематизовано можливості його реалізації, а саме: в соціальному просторі, проектуванні продукції, речей, виробів, створенні середовища та місць, що є доступним для найбільш широкого кола людей, дизайні інформації, комунікації та політики, який дозволяє скористатися ними найбільш широкому колу людей у найрізноманітніших ситуаціях та не передбачає створення окремих або спеціальних можливостей для такого користування, організації інформаційних технологій чи послуг, що є однаково доступними чи зрозумілими всім та відповідають вимогам спільного користування. В дослідженні узагальнено визначення поняття "універсальний дизайн в освіті" та систематизовано компоненти освітнього процесу в закладах вищої та фахової передвищої освіти, доступність яких може бути підвищена його засобами. Серед них: дидактичні основи навчання (підходи та принципи); освітня документація (освітні програми та навчальні плани); архітектура освітніх компонент (структура та особливості планування навчального процесу); засоби навчання, зокрема електронні; методи викладання та оцінювання; форми навчальної взаємодії; дизайн освітнього середовища.

Наведено 7 принципів універсального дизайну: рівність та доступність використання; гнучкість використання; простота й інтуїтивність використання; доступно викладена інформація; терпимість до помилок; малі фізичні зусилля; наявність необхідного розміру, місця, простору. Запропоновано напрями їх реалізації у вищій та фаховій передвищій освіті з метою підвищення її доступності для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.