Семантико-граматичні особливості прийменникових конструкцій у щоденниковому дискурсі української мови першої половини ХVІІІ ст.

Статтю присвячено семантико-граматичним особливостям повноголосних / неповноголосних форм прийменників через / чрез, перед / пред, серед / среди в пам’ятках щоденникового дискурсу. Автори акцентують на тому, що вибір різних форм продиктований екстралінгвальними чинниками, зокрема перебування М. Ханенка на службі в Санкт-Петербурзі позначилося на активному вживанні неповноголосної форми чрез, підтримуваної в тогочасній Російській імперії традицією наслідувати польську мову, тоді як мова щоденника Я. Марковича, який перебував в українськомовному середовищі, засвідчує домінування повноголосних форм. З-поміж досліджуваних прийменниково-відмінкових форм широку семантичну палітру реалізують конструкції з прийменником чрез – це локативні, темпоральні, причиново-наслідкові, інструментальні значення, останні з яких розвинулися під впливом польської мови. Семантично тотожними є конструкції з прийменником через. Це засвідчує активні процеси розподілу сфер уживання повноголосного і неповноголосного варіантів та закріплення їх за відповідними мовами. Конструкції з прийменником перед / пред реапрезентують вужчу семантичну палітру – переважно локативну та темпоральну, які реалізує й інше повноголосне утворення – прийменник передом. Загалом обмежене функціювання в українській мові першої половини ХVІІІ ст. властиве прийменнику серед / среди. Дистрибутивними граматичними ознаками прийменниково-відмінкових форм є вираження іменного компонента орудним відмінком. Досліджуваний період засвідчує завершення закріпленості того чи того прийменника за тим чи тим відмінком, що підтверджують аналізовані писемні пам’ятки, у яких наявні конструкції з родовим чи знахідним відмінком, витіснені в сучасній українській мові для реалізації деяких значень формою орудного відмінка. Нова українська мова успадкувала тільки повноголосні форми прийменників.