Transformation of forms of human alienation in the conditions of the Russian-Ukrainian war

У статті проаналізовано форми та прояви відчуження людини в умовах російсько-української війни. Автором акцентовано увагу на тому, що у ХХ столітті в ситуації світових воєн, становлення і розквіту тоталітарних режимів, встановлення суспільства масового споживання зростання рівня відчуженості людини стало атрибутивною ознакою її соціальної буттєвості. При цьому продуктивною ідеєю у контексті заявленої проблематики залишається розуміння відчуження як наслідку уречевленням суспільних відносин та людини під впливом капіталістичної форми суспільних відносин (Карл Маркс, Еміль Дюркгейм, Еріх Фромм, Жан Бодріяр, Френсіс Фукуяма).

Метою статті є аналіз трансформації форм відчуження людини в ситуації російсько-української війни. У ній розглянуто зростання рівня відчуженості людини у сучасному українському суспільстві на прикладі: проблеми переселенців, мобілізованих громадян та людей, які змушені перебувати у "сірий зоні", без зв’язку, Інтернету та інших форм соціальної комунікації. Також розкрито особливості відчуження людини від реальності як наслідок масованої пропаганди в умовах гібридної інформаційної війни.

У статті доведено, що, з одного боку, після початку "гарячої фази" російсько-української війни в українському суспільстві простежується зростання проявів соціального, політичного, економічного, релігійного, культурного, інформаційного, емоційного і тілесного відчуження. З другого боку, на основі методу порівняльно-історичного аналізу в українському соціумі простежуються і тенденції щодо подолання різних форм відчуженості людини: соціального відчуження через зростання рівня залученості широких верств населення до досягнення спільної мети – перемоги над загарбниками; культурного відчуження через усвідомлення, що саме українські традиції, українська мови, українська ідентичність здатні утвердити самість українців та їх волю до перемоги; політичного відчуження через усвідомлення громадянами України, що саме їх здатність до самоорганізації є основою стійкості держави у протистоянні з набагато сильнішим ворогом; економічного відчуження через знецінення в умовах війни матеріальних цінностей, порівняно з духовними; релігійного відчуження, адже в умовах війни і загрози життю багато людей звертаються до віри та релігійних інституцій.