Scientific and Methodological Principles of Forming Foreign Medical Students’ Readiness to Overcome Communication Barriers in Professional Communication

Статтю присвячено дослідженню науково-методичних засад, що забезпечують ефективну підготовку іноземних студентів-медиків до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні. З’ясовано, що готовність до професійної комунікації є складовою професійної готовності майбутніх медичних працівників. Виокремлено три взаємопов’язані рівні комунікативної взаємодії, на яких відбувається професійне спілкування іноземних студентів-медиків: мовний, паралінгвістичний і невербальний. Зазначено, що спілкування іноземних студентів медичних спеціальностей характеризується наявністю мовних, етнічних і дискурсивних комунікативних бар’єрів. Встановлено, що метою підготовки іноземних студентів-медиків до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванн є формування у них відповідної готовності. Дано авторське визначення готовності іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні як складного особистісно-професійного явища, що детерміноване їх індивідуально-психологічними особливостями та особливостями їх професійної діяльності. Обґрунтовано, що готовність іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні є результатом їх професійної підготовки і професійного розвитку. Охарактеризовано мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивний компоненти структури готовності іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів. Визначено основні компоненти навчально-методичного забезпечення, націлені на формування готовності студентів до подолання комунікативних бар’єрів у спілкуванні: зорієнтованість мовної підготовки на цілеспрямоване формування готовності до подолання комунікативних бар’єрів та забезпечення її неперервності на всіх етапах навчання; формування в іноземних студентів медичних спеціальностей системи професійно-комунікативних соціально-перцептивних якостей, які складають основу відповідних професійних умінь; створення у медичному ЗВО збагаченого комунікативного середовища.