Критерії та показники оцінки рівня підготовки працівників психологічної служби до формування соціального здоров’я молодших школярів в системі післядипломної освіти

Стаття присвячена проблемі формування працівниками психологічної служби соціального здоров’я молодших школярів у системі післядипломної освіти, а саме, розробці критеріїв та показників для можливості здійснення емпіричного дослідження. Матеріал дослідження. Встановлено актуальність порушеної проблематики на основі констатації об’єктивного погіршання складових здоров’я – духовного, психічного, соціального на тлі соціально-економічних негараздів, пандемії, військових дій.

Методи дослідження. Методом аналізу наукових джерел констатовано високий ступінь розробленості проблеми щодо процесу формування соціального здоров’я різних категорій дітей і підлітків, отже розробка критеріальної і діагностичної бази для оцінки готовності впровадження засобів підтримки соціального здоров’я школярів саме працівниками психологічної служби підтверджує необхідність такої теоретико-практичної діяльності.

Опис результатів дослідження. Аналіз наукових досліджень і практичної діяльності з підготовки працівників психологічної служби в системі післядипломної освіти дозволив розробити і обґрунтувати такі критерії і показники до них: когнітивний (сформованість професійних компетентностей для реалізації здоров’язбереження у молодших школярів та уявлення щодо реалізації набутого досвіду здоров’язбереження), ціннісно-мотиваційний (ціннісне ставлення до життя і здоров’я та мотивація щодо здоров’язбереження) та професійно-діяльнісний (прагнення до творчої і професійної самореалізації, здоров’язбережувальна поведінка).

Висновки. Закономірність вибору показників обумовлюється безпосередньо процесом підготовки працівників психологічної служби в системі післядипломної освіти, що повинен сприяти підвищенню знань і досвіду реалізації набутих знань у практичній площині, враховувати мотивацію і цінності працівників психологічної служби. В свою чергу, працівники психологічної служби формували б власну суб’єктність як провідники сучасних знань про збереження здоров’я, а також позитивну мотивацію на саморозвиток і самовдосконалення, що змінює їх професійну поведінку в бік здоров’язбереження.