Формування поняттєвого мислення в учасників освітнього процесу: системний підхід

Статтю присвячено проблемі формування поняттєвого мислення в учасників освітнього процесу у контексті системного підходу. Актуальність статті випливає з того, що, як показали порівняльні дослідження, на рубежі 2000-х років відбулася якісна зміна типу інтелекту підлітків: логічна систематизація інформації, заснована на поняттєвому мисленні, поступово змінюється на формально-образні узагальнення, при яких суть явищ не виокремлюється і не розуміється, хоча великі обсяги інформації можуть утримуватися у пам'яті. При цьому мають місце зміни в структурі інформації, яка споживається людьми, що впливає на нейрофізіологію, коли з "цивілізації текстів" і системного мислення люди переходять у "цивілізацію зорових образів". Показано, що якщо структуру інтелекту складають формально-образні узагальнення, то диференціювати причинно-наслідкові зв'язки складно, тому перевага надається прийняттю рішень на основі оцінки ймовірностей, без розуміння того, як насправді розвиватимуться події. Поняттєве мислення розуміється як відображена в мисленні єдність суттєвих властивостей і зв'язків предметів і явищ, що дозволяє порівнювати, бачити логічні зв'язки між ними, узагальнювати побачене, розуміти сутність процесів, диференціювати їх головні та другорядні ознаки, розуміти ієрархії понять, розуміти причинно-наслідкові зв’язки предметів та явищ у контексті закону єдності протилежностей. На основі загальної теорії систем представлено системну кореляцію таких інструментів поняттєвого мислення, як дипластія, аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація, абстрагування, порівняння. Описано шляхи розвитку поняттєвого мислення в учасників освітнього процесу у контексті формування в них критичного мислення.