The Reception of an Interdisciplinary Approach in Scientific Thought

У статті досліджено ступінь вивчення міждисциплінарного підходу в зарубіжному та українському науковому дискурсі на матеріалі публікацій другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Зазначено, що поява великої кількості розвідок зумовлена складністю і багатогранністю явища.

Дослідження простежує шлях формування ідеї міждисциплінарності, починаючи з 70-х рр. ХХ ст. у працях Л. Апостела, Г. Бергера, А. Брігс, М. Буазо, П. Дуге, Дж. Т. Кляйн, Дж. Кокельманс, А. Ліхнеровича, Г. Мішо, М. Нізані, Ж. Пиаже, Х. Хекгаузена, Е. Янча та ін. З’ясовано, що перші праці зосередили увагу на осмисленні сутності поняття, пошуку вичерпної дефініції, розробці класифікацій, виокремленні переваг міждисциплінарного підходу у порівнянні з дисциплінарним, вивченню їх зв’язку і взаємозалежності, прогнозуванні майбутнього концепції тощо. Також були розглянуті спроби представити застосування міждисциплінарного підходу на практиці у працях К. Вінк, Л. Вінтінг, Л. Де Ґріф, та Г. Пост.

У процесі дослідження були застосовані теоретичні (аналіз і синтез, систематизація, узагальнення наукової літератури) та компаративний (порівняння різних ідей та думок щодо проблеми) методи. У висновку зазначено, що у закордонному науковому дискурсі активізувалося осмислення міждисциплінарного підходу у контексті наукових досліджень та системи вищої освіти. Вчені зосередили увагу на дослідженні теоретичного виміру проблеми та практичному застосуванню здобутих знань: розробці програм та проєктів для вирішення нагальних наукових та освітніх питань. Також зазначено, що українські дослідники, спираючись на досвід закордонних колег, здійснюють спроби розробки моделей застосування ідей міждисциплінарності в системі освіти, і це сприяє покращенню вітчизняного навчального процесу.