Характеристика розвитку дослідницької компетентності магістрантів у галузі освітніх наук: зарубіжний досвід

Дослідження присвячене характеристиці ключових аспектів підготовки здобувачів вищої освіти за магістерськими програмами у галузі освітніх наук на базі кращих світових закладів вищої освіти. Актуальність обраної проблеми обумовлена важливістю вивчення зарубіжного досвіду, що дозволяє зрозуміти, які підходи та стратегії сприяють успішному розвитку дослідницької компетентності магістрантів у галузі освітніх наук і є корисним для удосконалення вітчизняної освітньої системи та навчальних програм. Окрім того знання про зарубіжний досвід може допомогти виявити недоліки та проблеми в підготовці магістрантів в Україні і виправити їх, впроваджуючи кращі світові практики. У статті охарактеризовано шляхи отримання ступеня магістра; проаналізовано досвід упровадження магістерських програм у Великобританії, Угорщині, Нідерландах, Португалії, Данії, Норвегії та США.

Доведено, що впровадження магістерських програм підготовки майбутніх викладачів має практичну спрямованість, розвиває навички самостійного навчання, готовність до навчання впродовж життя. Адже сьогодні магістратура в Україні знаходиться на етапі активного поступального розвитку де основні зусилля спрямовані на практичні організаційні заходи, які допоможуть суттєво і якісно відмежувати процес підготовки здобувача ступеню магістра від традиційної підготовки бакалавра. За таких обставин особливого значення набуває створення якісно нової системи підготовки магістрів з освітніх наук яка повинна ґрунтуватися не тільки на передачі знань, вмінь і навичок творчої діяльності, а перш за все на формуванні дослідницьких якостей майбутніх фахівців і вдосконаленні дослідницької компетентності, що є запорукою розвитку інноваційного потенціалу закладів вищої освіти і відповідає рівню соціальних замовлень першої чверті ХХІ століття, а також узгоджується з Європейськими вимогами до освітньої діяльності магістрів – The Dublin Descriptors, The European Qualifications Framework (EQF).

Звернення до світової практики підготовки магістрів є прогресивним через прийняття кращих здобутків теорії, практики та методології передових країн з питань організації підготовки здобувачів другого рівня вищої освіти в цілому, національних особливостей їхньої підготовки, етапів, принципів, форм та методів зокрема.