Специфіка вивчення ономастики в закладах середньої освіти

У статті представлено особливості вивчення ономастики в шкільному курсі української мови і літератури, зокрема її міждисциплінарну спрямованість, важливу роль у формуванні ключових компетентностей школярів, а також високий виховний потенціал.

Проблема включення ономастичного матеріалу в базову та додаткову мовну й літературну освіту привертала увагу науковців-методистів, однак потребують ґрунтовної систематизації форми, методи вивчення власних назв, які сприяють зростанню мовної культури школярів, розвивають їхнє усне та писемне мовлення, творчу уяву.

У статті охарактеризовано етапи роботи на уроках української мови з власними іменами та їх значенням, розрядами, етимологією. Зокрема, проаналізовано методику вивчення таких найбільших пластів ономастичної лексики, як антропоніми та топоніми. Окреслено технологію використання дослідницького методу, який формує різні аспекти творчої діяльності учнів та забезпечує ефективність у навчанні.

Значну увагу в розвідці приділено вивченню літературної ономастики, а саме, функціонуванню поетонімів у творах різних жанрів. Визначено характеристичний та мовно-стилістичний потенціал імен, які вживаються у фольклорних текстах, поетичних, прозових та драматичних творах. Також обґрунтовано смислове навантаження онімів, які використовуються в заголовках художніх творів.

Вивчення ономастики в закладах середньої освіти переконує, що ця лінгвопоетична царина сприяє більш лаконічному досягненню поставлених перед педагогом навчальних і виховних завдань, адже реалізація соціокультурної змістової лінії можлива за умови прилучення учнів до національного культурного фонду, студіювання ономастичних маркерів мовної та літературної скарбниці.

Проведене дослідження накреслює подальші аспекти вивчення ономастичного матеріалу у шкільному курсі української мови та літератури, розроблення сучасних форм методичної роботи вчителя-словесника.