Університети третього віку в Україні: історія розвитку

У статті представлено зарубіжний досвід заснування Університетів третього віку, як передумову впровадження діяльності Університетів третього віку в Україні. Університети третього віку представлені як найбільш поширена форма реалізації ідеї неформальної освіти людей літнього віку. Університети третього віку представлені як інституція, діяльність яких спрямована на активізацію людей похилого віку в різних аспектах. Окреслено основні етапи впровадження ідеї функціонування таких соціальних інституцій на рівні законодавчих і нормативних документів, якими регламентується діяльність освітньої галузі. Представлено об’єднання університетів третього віку в групи за рівнем діяльності – на державному чи приватному рівнях, співпраці з закладами вищої освіти. Доведено, що університети третього віку реалізовують функцію освітньо-культурних хабів для дорослих вікової категорії 50–60+ років. Встановлено, що, завдяки широкій варіативності освітніх програм та інтенсивній позаурочній діяльності, університети третього віку спроможні забезпечити активне життя цієї категорії дорослого населення через неперервне навчання. Обґрунтовано, що за їх посередництвом для досліджуваної категорії дорослого населення з’являється можливість не лише набути нових знань, умінь, навичок та компетентності, але й брати безпосередню активну участь у суспільному житті. З’ясовано, що університети третього віку функціонують на основі інституційних формацій, у тому числі, при закладах вищої освіти, культурно-освітніх центрах, будинках культури, бібліотеках, які позиціонуються простором для організації цільових заходів, активної комунікації, можливостей подорожей, що сприяє особистісному розвитку, а також як самостійні структури. Доведено, що університети третього віку чинять сприятливий вплив на соціально-інтелектуальний поступ, мотивують людей похилого віку до фізичної активності, поглиблюють навички та вміння, оптимізують систему взаємодії із сферою охорони здоров’я та реабілітаційними центрами, культурними хабами, екологічною діяльністю. Обґрунтовано, що університети третього віку наділені значущим функціоналом щодо підтримки соціальних зв’язків та активної міжособистісної комунікації серед людей старшого віку.