Словозміна іменних частин мови в привілеях Київському міському магістрату

У статті проаналізовано морфологічні особливості привілеїв Київському міському магістрату. Текст пам’ятки зберігається в ЦДІАК (ф. 62, оп. 1, спр. 1). Ці документи є копією XVIII ст. грамот, виданих на підтвердження магдебурзького права м. Києву за 1544–1659 роки, узяті з приватної колекції Козьми Кричевця.

У парадигмі іменника, прикметника, числівника, займенника в окремих відмінках виявлено вживання давніх і нових закінчень, наявність яких відображає етап становлення словозміни в українській мові. Для прикметникової словозміни характерне функціювання переважно членних прикметників та поодиноко іменних. Із-поміж займенникового відмінювання помічаємо написання членних і нечленних форм, спорадично під впливом польської мови вжиті усічені форми. Поширеною є флексія -аго церковнослов’янського походження. Хитання в написанні форм відображено часто й в одному слові, і в різних, інколи паралельність виявляємо поряд. Окреслена варіативність зумовлена відсутністю унормування правописних особливостей, процесуальністю мовних явищ в аналізований період, збереженням традицій та впливом живомовної стихії, взаємодією фонетичної й морфологічної систем церковнослов’янської, польської та української мов.

Окремі словоформи, виявлені в аналізованому тексті, функціювали під іншомовним впливом, зокрема одні посилювалися під впливом польської мови, інші запозичувалися з неї. Подекуди простежуємо старослов’янські елементи в словозміні (флексія -аго в род. в. прикметників, дієприкметників).

Отже, аналіз іменних частин мови, ужитих у грамотах київському міському магістрату, свідчить про те, що в системі відмінювання цієї категорії слів у XVI–XVII ст. утверджувалися нові (живомовні) форми, які в подальшому стали літературною нормою, також у невеликій кількості засвідчуємо архаїчні елементи, які були даниною книжній традиції. Поряд із такими варіантами виразно позначені іншомовні впливи – польської та церковнослов’янської мов. Найімовірніше, що ці форми потрапили вже в копію / переклад XVIII ст., оскільки такі запозичення не виявлялися в пам’ятках ділового стилю попередніх століть.