Борейко Ю. Г.
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0786-8764, Федотова Т. В.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1975-9925
(2024)
Концепт «віра» і «навернення» в сучасних філософсько-релігієзнавчих та православних теологічних інтерпретаціях.
Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. № 96.
С. 5–13.
ISSN 2663-7650.
DOI: 10.35433/PhilosophicalSciences.2(96).2024.5-13.
3.pdf
Завантажити (818kB) | Preview
Анотація
У статті аналізується розуміння концептів віри і навернення у контексті сучасних філософсько-релігієзнавчої і православної теологічної дослідницьких стратегій. Розкриття специфіки співідношення феноменів віри і навернення крізь призму релігієзнавчої і богословської парадигм постає актуальним і важливим дослідницьким завданням. Визначено, що в сучасній православній теології, зокрема в неопатристиці, релігійна віра тлумачиться як вольовий вибір і свідоме рішення жити згідно заповідей Бога. Через віру сприймається християнське Одкровення, зміст якого тлумачиться Церквою. Обґрунтовано, що філософсько-релігієзнавчий підхід передбачає вивчення релігійного навернення у межах двох основних методологічних підходів – класичного і сучасного. Класичний підхід розглядає навернення як раптовий вплив зовнішньої надприродної сили, що призводить до особистісної трансформації без активної участі неофіта. Сучасна парадигма полягає в розумінні навернення як інтерсуб’єктивного процесу з переважанням раціонального компонента. Охарактеризовано релігійну віру як екзистенційний конструкт, що зумовлює формування світогляду та поведінки особистості і має риси всеосяжності та цілісності. Релігійна віра спрямована переважно на чуттєве сприйняття сакрального об’єкта. Залучення суб’єкта через віру до сфери трансцендентного ілюструє тісний зв’язок віри з наверненням, яке посідає особливе місце серед феноменів релігійного досвіду. Встановлено, що навернення полягає у залученні до релігійної традиції або зміну релігійної чи конфесійної належності. Доведено, що незважаючи на різні трактування концепту навернення, спільним є розуміння релігійного навернення як феномена, який призводить до істотних особистісних трансформацій, пов’язаних із самосприйняттям неофіта. Такі зміни відбуваються в результаті не пасивного досвіду, а безпосередньої участі у формуванні нової релігійної ідентичності.
| Тип ресурсу: | Стаття |
|---|---|
| Класифікатор: | L Освіта > L Освіта (Загальне) |
| Користувач: | Аліна Ковальчук |
| Дата подачі: | 05 Груд 2024 12:21 |
| Оновлення: | 23 Лип 2026 13:00 |
| URI: | https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/41927 |
| ДСТУ 8302:2015: | Борейко Ю. Г., Федотова Т. В. Концепт «віра» і «навернення» в сучасних філософсько-релігієзнавчих та православних теологічних інтерпретаціях. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2024. № 96. С. 5–13. DOI: 10.35433/PhilosophicalSciences.2(96).2024.5-13. |


