Transformation of the Monastic Complex “Tserkovshchyna” in Independent Ukraine

У статті досліджується організаційно-структурна розбудова монастирського чернечого комплексу "Церковщина" у незалежній Україні. Звернута увагу, що в процесі історичного розвитку сформувалась необхідність активної взаємодії монастирів зі світськими структурами тих населених пунктів, де вони розташовувались. Встановлено, що монастирські чернечі комплекси ставали активними учасниками соціально-економічних та соціально культурних відносин, оскільки православне священство не обмежувалось лише духовними практиками. Такий підхід допомагав монастирям задовольняти власні соціальні потреби. З’ясовано, що головна ідея виникнення чернечих обителей вимагала від монахів повного зречення від світського, що властиве мирянам, досконалого вивчення всіх аспектів християнства та особистого спілкування з надприродним через постійне читання молитов. Доведено, що монастирський чернечий комплекс "Церковщина" як суспільна інституція, не може існувати в ізоляції від навколишнього світу, що зумовило вихід православного чернецтва на новий щабель свого розвитку. Це дозволило йому зберігати контроль не лише над духовно-культурною, але й суспільно-політичною парадигмою свого часу. Проаналізовано нормативно-правові акти державних і місцевих органів влади, які визначали напрям співпраці сучасних монастирських громад з державними інституціями. З’ясовано, що структуризація державних і місцевих органів, які відповідають за розвиток релігійної політики в Україні, вжили не достатніх заходів для врегулювання церковно-державних відносин у галузі охорони ансамблів монастирських споруд, визнаних пам’ятками культури. Встановлено, що духовні потреби, відповідно з екзистенційними викликами сьогодення, актуалізують екзистенційні проблеми та зумовлюють швидке пристосування православних інституцій до об’єктивних реалій на засадах еклезіології, переосмислення, а нерідко й нового тлумачення основних питань ритуальної практики носіями якої є монастирі.