Peculiarities of Confessional Zoning of Ukraine’s Religious Space

У статті досліджуються особливості територіальної організації конфесійного простору та релігійно-географічного районування території України. Обґрунтовано роль релігійної активності населення як головного фактора розвитку та формування релігійного простору загалом і конфесійного зокрема. Охарактеризовано зміст, функції, класифікаційні ознаки та структурні елементи релігійного та конфесійного просторів на засадах соціології релігії та географії релігії. Доведено, що територіальна організація релігійного простору різних регіонів України характеризується неоднорідністю конфесійної структури, походженням та напрямів її використання. Визначено специфіку формування та районування Волино-Подільського регіону, який об’єднує Вінницьку, Житомирську та Хмельницьку області. Проаналізовано вплив етнічного, релігійного, політичного та соціального факторів на становлення його релігійно-географічного районування. Досліджено особливості територіально-конфесійної, генетичної та функціональної структури конфесійного простору регіону, зокрема полімасштабної територіально-конфесійної неоднорідності та переважання протестантських релігійних організацій. Проведено аналіз територіальної організації та специфіки конфесійного буття протестантських громад у регіоні за критеріями спільності географічного положення, подібності організаційної структури, рівнів забезпеченості населення релігійними громадами та культовими об’єктами, інтенсивності релігійної діяльності, ґенезису та функціонального спрямування. Встановлено, що за період незалежності України протестантські організації змогли консолідуватись задля релігійних та соціальних потреб українського суспільства. Беручи активну участь у соціальному служінні, вони засвідчили, що є вагомою та впливовою складовою Волино-Подільського регіону. Подолавши суперечності та продемонструвавши толерантність і взаємоповагу, протестантські громади розробляють єдині проєкти й проводять спільні заходи, беруть участь у різних організаціях як для поширення своїх ідей, так і для культивування тих цінностей, які вони вважають необхідними для здорового та ефективного функціонування суспільства.