Онікієнко І. М. (2025) Езопівські традиції в українській літературі першої половини ХІХ століття. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. № 104. С. 39–50. ISSN 2663-7642. DOI: 10.35433/philology.1(104).2025.39-50.
6.pdf
Завантажити (315kB) | Preview
Анотація
У статті проаналізовано класичні зразки байкарської творчості П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боровиковського, Л. Глібова в контексті байкового епосу античності та раннього українського Просвітництва, пов’язаного з творчістю Г. Сковороди. Досліджено наслідування письменниками п. п. ХІХ ст. езопівського класичного канону та виявлено специфічні самобутні риси в їхніх малих оповідних жанрах. Відзначено, що такі першоджерела нової української літератури, як усна народна творчість, байковий епос античності та наснажена філософськими роздумами про людську природу творчість Г. Сковороди, зумовили її повчальний та сатиричний зміст.
Сковородинські просвітницькі ідеї про "сродну працю", сердечну любов, згубність заздрощів та пристрасті до збагачення були близькими до стоїчного ідеалу античних байкарів Езопа та Федра, що виражався в стоїчному розумінні долі, високій оцінці індивідуальної свободи, здатності до самообмеження. У дослідженні зіставлено фабули байок Езопа "Бджоли, Трутні й Джміль" та Федра "Бджоли і Трутні перед судом Оси", а також простежено їх переосмислення відповідно до ідеї "сродної праці" в байці Г. Сковороди "Бджола та Шершень". Продемонстровано, як у байкарській творчості українських просвітників реалізовано ідеї античних байкарів про розум і глупоту, трансформовано повчальні поради римського поета Горація щодо літературної творчості, як прагнення досягти індивідуальної свободи втілилося в ідеї можливого скасування кріпацтва. Досліджено природу гумору українських просвітників, який, хоч і не сягав рівня критики соціальних підвалин життя, усе ж був спрямованим проти паразитизму, самодурства й жорстокості панства. Простежено розвиток федрівського сюжету з байки "Гора-породілля" в байці Є. Гребінки "Могилині родини". Байкарську творчість "українського Езопа" Л. Глібова проаналізовано з позиції творчого засвоєння в ній езопівських сюжетів.
Розглянуто значення поняття "езопівська мова" як захисної ідеології проти російської цензури в українській літературі ХІХ ст.
| Тип ресурсу: | Стаття |
|---|---|
| Класифікатор: | L Освіта > L Освіта (Загальне) |
| Користувач: | Аліна Ковальчук |
| Дата подачі: | 01 Трав 2025 12:48 |
| Оновлення: | 01 Трав 2025 12:57 |
| URI: | https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/43516 |
| ДСТУ 8302:2015: | Онікієнко І. М. Езопівські традиції в українській літературі першої половини ХІХ століття. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2025. № 104. С. 39–50. DOI: 10.35433/philology.1(104).2025.39-50. |


