Апелятивні означення людини як мотиватор прізвищ бойків

Статтю присвячено дослідженню бойківських прізвищ як регіональному об’єкту антропоніміки, зокрема здійснено лексико-семантичний аналіз прізвищ бойків, мотивованих особовими апелятивами.

Акцентовано, що дослідження прізвищ різних теренів функціювання мови важливі з огляду на відображення в них локальної лексики, фонетики, граматики, актуальні як джерело пізнання соціальних, культурних та етнічних особливостей мовців, адже особливо яскраво демонструють звʼязок між мовою і культурою, традицією. Розгляд цих антропоодиниць дасть змогу відповісти на запитання щодо походження та розвитку, лексико-семантичних, словотвірних і мотиваційних особливостей прізвищ Бойківщини, їх морфемного, граматичного складу та ін.

У результаті онімізації завдяки семантичному словотворенню апелятиви переходять у прізвища безпосередньо або через прізвиськотворення. В основах прізвищ, мотивованих апелятивами зі значенням особи, відображено найрізноманітнішу характеристику першоносія назви.

Дослідження відапелятивних основ, відображених у прізвищах бойків, дало змогу змоделювати шість тематичних груп антропоодиниць. Звернено увагу, що важко однозначно зʼясувати мотивацію формування деяких бойківських прізвищ, які могли утворитися від апелятивів різної семантики Відзначено високу активність антропоодиниць тематичних груп "Назви людини за професією, родом занять", "Назви людини за зовнішніми ознаками", "Назви людини за внутрішніми ознаками"; менш продуктивна ‒ "Назви людей, повʼязані з міфологічними уявленнями". Виявлено значну частотність і поширеність одних прізвищ та спорадичність, оказіональність інших.

Аналіз прізвищ бойків, утворених від апелятивних означень осіб, розгортає перспективу порівняльного аналізу прізвищевої системи різних теренів функціювання мови для окреслення українських прізвищ як складової антропонімії.