Супровід навчання дошкільників з проявами моторної диспраксії

У статті актуалізовано проблему успішної соціалізації дітей дошкільного віку з проявами диспраксії. Наголошено, що діти з диспраксією мають порушення координації руху при нормальному м'язовому тонусі, відсутності паралічів. Визнано, що такі порушення впливають на поведінку, успішність навчання, емоційний стан. Діти з диспраксією в інклюзивному освітньому середовищі відчувають дискомфорт через свої вади. Їм не вдається досягти результатів властивих одноліткам. Оскільки такі діти мають обмежені можливості здоров’я, вони відносяться до категорії дітей з особливими освітніми потребами і потребують допомоги. З’ясовано, що як наукова проблема диспраксія вивчена недостатньо глибоко. В Україні це порушення розвитку асоціюється перш за все з артикуляційною диспраксією. Усуненням цього порушення займаються вчителі-логопеди. У Великій Британії диспраксію асоціюють перш за все з порушенням координації руху. Усуненням цієї вади займаються ерготерапевти, реабілітологи. Узагальнення наукових і практичних досягнень в організації освітнього процесу ДЗО дала можливість дійти висновку, що діти з проявами диспраксії потребують командного супроводу кваліфікованих фахівців медицини, психології і педагогіки та всебічної підтримки з боку однолітків й батьків. Авторами запропоновано пілотажну модель супроводу дітей з диспраксією. В моделі обгрунтовано, мету та завдання, передбачено основні види діяльності (діагностичний, корекційний, підтримуючий), склад фахівців з різних наукових галузей, спроможних надати кваліфіковану допомогу. Також наведено ефективні форми і методи корекційної роботи. Запропонована авторами модель не претендує на завершеність і потребує апробації на практиці.