Археологічні дослідження Городська (30-50 рр. 20 ст.)

Мета статті. У статті висвітлюється історія археологічних досліджень багатошарового городища Городська, епонімної пам’ятки пізньотрипільської культури та пам’ятки давньоруського часу протягом 30-50-х рр. 20 ст. висвітлити етапи археологічного вивчення Городська протягом 30-50-х рр. 20 ст. Методологічною основою дослідження виступають принцип науковості та системності, методи аналізу, синтезу, узагальнення.

Наукова новизна: вперше проаналізовано та систематизовано інформацію про дослідження археологічних пам’яток Городска протягом 30-50-х рр. 20 ст. та сучасне вивчення матеріалів з пам’ятки.

Висновки. Археологічне вивчення пам’яток на території с. Городське розпочалось ще в кінці 19 ст., але масштабні археологічні дослідження вперше були проведені в 1936 р., коли співробітники Поліської історико-технічної експедиції ІІМК АН УРСР провели розвідкові розкопки на всіх трьох городищах. В ході розвідкових розкопок 1936 р. були підтверджені літописні відомості про знищення городища князем Данилом Галицьким, зокрема через наявність в обгорілих клітях людських кістяків. На другому городищі Червона Гора були знайдені рештки поселення енеолітичного часу, яке стає першим відомим пізньотрипільським поселенням, розташованим на берегах р. Тетерів. Подальші дослідження дозволили простежити планування поселення, два види житлобудування, вивчити його матеріальну культуру. В подальшому городське пізньотрипільське поселення стає епонімною пам’яткою, що ілюструвала певні локальні особливості і розглядалась дослідниками як завершальна стадія існування трипільської культури. Вивчення давньоруського етапу функціонування пам’ятки продовжилось в 1940 р. Розкопки переважно проводились на так званому Малому городищі, яке, в результаті було повністю досліджене в 1958 р. На думку дослідників, Мале городище було окремою укріпленою частиною літописного міста де проживали ремісники. В подальший період у результаті вивчення матеріалів з розкопок, зокрема кераміки, були виділені два культурно-хронологічні горизонти – давньоруський і післяординський. Це свідчило про те, що життя на городищі після 1257 р. не припинилося повністю.