Специфіка використання образів української міфології в сучасних містичних оповіданнях

У статті здійснено аналіз художніх образів у сучасних українських містичних оповіданнях на матеріалі колективної збірки "Українська містика-2023". Установлено, що містичні образи здебільшого мають витоки з міфології й фольклору, сучасні автори трансформують і доповнюють традиційні уявлення про них, надають їм нового забарвлення, додають звичним сюжетам нових сенсів, наділяють їх ширшими смислами й мотивами. Помічено, що в сучасному містичному оповіданні смислове навантаження виконує фольклорна символіка, яку широко застосовують у сфері предметних вимірів довкілля персонажів (шапка з хутра піщано-вохристого лиса, коник-оберіг, кам’яний козацький хрест із сонцеколом).

Простежено витоки й видозміни образів головних персонажів сучасних українських містичних оповідань. Зосереджено увагу на специфіці тлумачення традиційних образів письменниками, а також на особливостях поетики образотворення. У проаналізованих оповіданнях присутні як трансформовані образи (вбита дівчина, котра повернулася до життя в подобі упириці й стала захисницею українського народу; міфічний піщано-вохристий лис; відьми; нечиста сила; чорти; перелесник і Змій; мавка), так і авторські (сотник-характерник Іван Вохролис; Пилявинка). Також письменники вводять у свої твори такого персонажа, який є уособленням архетипу мудрого старця за К. Юнгом, тобто виконує функцію наставника головних героїв або функцію каталізатора, спонукаючи їх до певних дій.

З’ясовано, що за допомогою психологізму сучасні автори короткої малої прози трансформують і поглиблюють усталені фольклорно-міфологічні образи, наприклад, образ занапащеної дівочої душі, яка після загибелі перетворюється на мстиву захисницю українського народу. Крім того, з видозміною фольклорних образів художній простір оповідань часто набуває інтертекстуальності й зв’язку з міфологічними уявленнями інших країн.