Стратегії відновлення як чинник профілактики професійного вигорання майбутніх психологів

Для профілактики професійного вигорання можуть бути застосовані різноманітні стратегії (турбота про якість сну, розвиток емоційного інтелекту, практикування майндфулнес, регулярна фізична активність тощо). Проте не існує єдиної універсальної стратегії відновлення. Ефективно відновитися від стресу на роботі допомагають не конкретні види діяльності, а практика психологічного дистанціювання від думок про роботу у вільний час і зосередження на бажаних ресурсних активностях, вибір яких зумовлений індивідуальними властивостями працівників. Результати емпіричного дослідження показали, що більшість майбутніх психологів для відновлення обирають стратегії, пов’язані з фізіологією та тілесністю (сон, харчування, фізична активність чи релаксація). Факторний аналіз даних асоціативного експерименту показав незначну відмінність у виборі стратегій відновлення здобувачами, що зосереджені лише на навчальній діяльності, і тими, хто поєднують навчання й роботу. В обох групах домінує фактор, що інтегрує самореалізаційні, креативні та тілесні практики. Основний спосіб превенції вигорання для здобувачів полягає в проактивному включенні в діяльність, що надає сенсу й розвитку, а не лише в пасивному відпочинку. Цей фактор є значно вагомішим для здобувачів, які поєднують роботу й навчання (29% дисперсії), порівняно зі здобувачами, які лише навчаються (18% дисперсії), що може свідчити про більшу необхідність свідомої організації ресурсного відновлення в умовах подвійного навантаження (навчання та робота). Здобувачі, які поєднують навчання та роботу, менш схильні використовувати соціально-експресивні форми відновлення й надають перевагу індивідуалізованим, пізнавальним, когнітивно-інтровертованим стратегіям. Вони мінімізують соціальні активності (комунікації, веселощі), замінюючи їх глибоким внутрішнім зосередженням (читання, самозаглиблення), що дає змогу підтримувати внутрішню рівновагу в умовах високих зовнішніх вимог. Загалом названі респондентами стратегії відновлення свідчать про їхню високу диференційованість та індивідуалізованість, що є важливим для розроблення програм профілактики професійного вигорання.