Просторова організація медичного туризму в Україні, сучасний стан і тенденції

У структурі світового туризму медичний туризм відіграє важливу роль, поєднує лікувальні, рекреаційні, соціальні й економічні функції. В Україні медичний туризм розглядається як один із перспективних напрямів туристичної діяльності та водночас як важливий механізм модернізації медичної інфраструктури, особливо в регіонах із розвиненим рекреаційним потенціалом. Метою дослідження є комплексне обґрунтування просторових закономірностей і тенденцій розвитку медичного туризму в Україні в умовах його адаптації до європейського туристичного ринку. У процесі підготовки статті використовувались описовий, аналітичний, порівняльно-географічний та системний методи, що забезпечили комплексне вивчення просторової організації медичного туризму. Джерельну базу становили наукові публікації, офіційна статистика, аналітичні звіти Міністерства охорони здоров’я України, Держстату, UNWTO, OECD. У статті розглянуто просторові особливості формування та розвитку медичного туризму в Україні в умовах соціально-економічних трансформацій і післявоєнного відновлення. Визначено місце медичного туризму у структурі національного туристичного ринку, його вплив на розвиток регіональних економік і систему охорони здоров’я. Проаналізовано сучасний стан галузі на основі статистичних даних Державної служби статистики України, Міністерства охорони здоров’я, Світової організації туризму (UNWTO) і Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD). Виявлено основні тенденції територіального розміщення концентрації медико-туристичних послуг у великих містах і курортних зонах, зокрема в Києві, Львові, Одесі, Трускавці та Хмільнику. Обґрунтовано ключові чинники, що визначають конкурентоспроможність України на міжнародному ринку медичного туризму, серед яких такі: наявність кваліфікованого медичного персоналу, відносно низька вартість послуг, використання природно-лікувальних ресурсів та розвиток санаторно-курортної бази. Визначено напрями оптимізації просторової організації медичного туризму з урахуванням європейських тенденцій, потреб інклюзії та цифровізації галузі. Досліджено логістичні, сервісні, інституційні та соціально-економічні чинники, які визначають ефективність просторової організації медичного туризму. Запропоновано напрями її оптимізації з урахуванням європейських тенденцій, інклюзивності, цифровізації та потреб післявоєнного відновлення. Окреслено перспективи формування регіональних кластерів медичного туризму як інструменту інтеграції туризму, охорони здоров’я та соціальної реабілітації. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформовані в дослідженні підходи до аналізу просторової організації медичного туризму можуть бути використані у процесі стратегічного планування, розроблення регіональних програм відновлення медичної та рекреаційної інфраструктури, формування кластерів медико-туристичних послуг, а також під час залучення інвестицій у галузь у повоєнний період.