Трансформація мистецької освіти: нові методи викладання живопису, рисунка і композиції для здобувачів вищої освіти в умовах цифрового середовища

У статті обґрунтовано необхідність трансформації мистецької освіти у закладах вищої освіти шляхом модернізації традиційних підходів до викладання живопису, рисунка і композиції з урахуванням компетентнісної парадигми, міждисциплінарної інтеграції та викликів цифрового середовища. Акцентовано, що поєднання академічних принципів художньої підготовки з цифровими технологіями є передумовою формування візуальної грамотності, креативного мислення та професійної мобільності майбутніх фахівців мистецького профілю.
Проаналізовано сучасні методи навчання, які інтегрують традиційні художні практики з використанням цифрових інструментів, зокрема графічних редакторів, 3D-моделей, технологій доповненої реальності, онлайн-платформ і віртуальних музеїв. Окрему увагу приділено інноваційним формам організації освітнього процесу у вищій школі: проєктно-тематичному навчанню, методу візуальних щоденників, сторібордингу, цифровому живопису, майстер-класам і демонстраціям, рефлексивно-аналітичним практикам (art critique) та проблемно-пошуковим завданням, що сприяють розвитку візуально-просторового мислення, творчої ініціативи, рефлексії та самостійності здобувачів вищої освіти.
Визначено педагогічні умови ефективної реалізації оновленого змісту мистецької освіти, серед яких: сучасне матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу, готовність викладачів до використання цифрових інструментів, інтеграція міждисциплінарного навчального матеріалу, застосування проєктних і дослідницьких методів, створення мотиваційного та інклюзивного освітнього середовища. Окреслено напрями модернізації професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва з урахуванням вимог сучасної вищої освіти та цифрових трансформацій, зокрема через опанування сучасних програмних засобів.
Зроблено висновок, що інтеграція традиційних художніх технік із цифровими технологіями створює педагогічні умови для формування цілісної художньо-професійної компетентності, розвитку творчого потенціалу здобувачів вищої освіти та підвищення якості мистецької освіти. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання запропонованих методів у фаховій підготовці майбутніх учителів мистецтва та викладачів мистецьких дисциплін у закладах вищої освіти.