Засоби репрезентації мовної особистості автора в поезіях Олександра Печори

У статті описано засоби репрезентації мовної діяльності особистості автора в поезіях Олександра Печори, виявлено домінантні показники світоглядних орієнтирів письменника та особливості моделювання лінгвокультурних кодів як упізнаваних національних феноменів. Доведено, що Олександр Печора як мовна особистість вміло продукує високохудожні тексти, вільно оперує мовними засобами української мови, використовуючи правила їхньої сполучуваності для досконалого висловлення думки, посилення експресивності, надання висловлюванню додаткових змістових нашарувань, зокрема для створення сатиричного чи іронічного забарвлення. Домінантні показники світоглядних орієнтирів у поетичному мовленні письменника репрезентують громадянську позицію митця, зумовлені тематикою текстів, проблемними питання, що актуальні для суспільства кінця ХХ – початку ХХІ століття (Україна, країна, Ненька, держава, земля, український, найменуваннями жителів України за місцем проживання та ін.).

Мовна свідомість поета актуалізована майстерним уживанням епітетів, складних метафоричних найменувань, перифраз, неологізмів. Фраземікон письменника маніфестує передусім загальновживані стійкі сполучення слів, які використано для образного найменування дії, характеристики осіб, ситуацій, загальної філософської оцінки життя. Щодо простих людей поет за потреби вживає фразеологізми на позначення негативних рис характеру з часткою не, що вважаємо одним зі стилістичних прийомів еталонності комунікативної поведінки, а також донесення до читача історичної правди. Образними конкретизаторами фразеологізмів, ужитих у поезіях О. Печори, виступають іменники-апелятиви, серед яких чимало слів з архетипною символікою (вода, небо, істина, шлях, міст, слово, соловей, час).