Діалектні прислівники в збірці прозових мініатюр Олени Лотоцької «Ангели в намистах»

У статті проаналізовано діалектні форми прислівників, зафіксовані в збірці малої прози Олени Лотоцької "Ангели в намистах" (2023). Насамперед зазначено, що такі адвербіативи, ужиті в мовленні персонажів зразків малої прози письменниці, виразно демонструють особливості говіркового мовлення жителів Середнього Полісся, часто їхні форми зумовлені фонетичними рисами (здебільшого в царині вокалізму, рідше – консонантизму) середньополіських говірок. Передовсім відзначено збереження давніх голосних, говіркову рефлексацію *ě, ствердіння на пом’якшення низки приголосних тощо. Зауважено, що з-поміж аналізованих прислівників значну активність функціювання демонструють прості форми вищого ступеня порівняння з архаїчними поліськими суфіксами -ий, -ій, -ей. Відзначено низку прислівників місця та часу з формантами-суфіксами -ека, -еки, -ика; зменшено-пестливі форми переважно прислівників способу дії, які чітко індивідуалізують мовлення героїв творів і часто репрезентують ідіолект говірконосія, хоча здебільшого й утратили семантику демінутивності, чимало усічених форм, зумовлених особливостями усного мовлення, та ін. Крім того, окремі прислівники демонструють лексичне багатство діалектів. Констатовано, що представлені в текстах прислівники відомі й на інших теренах Полісся, передовсім у говірках Дубровиччини, про що свідчать лексикографічні праці діалектологів, а це підтверджує думку про те, що авторка досконало володіє поліським мовленням, уміє репрезентувати його в тексті з максимально повним наближенням до звучання цих слів у зображеній говірці, що дає змогу зберегти колорит представленої місцевості та неповторність поліського мовлення.