Імплементація генеративних моделей штучного інтелекту в наукову діяльність здобувачів як чинник модернізації дослідницької підготовки в Україні

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й визначенні педагогічного потенціалу імплементації генеративних моделей штучного інтелекту (далі – ШІ) у наукову діяльність здобувачів вищої освіти як чинника модернізації їхньої дослідницької підготовки в Україні. У статті актуалізовано проблему трансформації традиційних підходів до організації науково-дослідної роботи студентів у контексті цифровізації освіти й стрімкого розвитку технологій ШІ. Методи дослідження ґрунтуються на використанні системного, діяльнісного й компетентнісного підходів. Застосовано методи аналізу й узагальнення наукових джерел, контент-аналіз нормативно-правових документів у сфері вищої освіти, порівняльний аналіз практик використання генеративних моделей у навчальному та дослідницькому процесах, а також моделювання напрямів їх інтеграції в освітнє середовище закладів вищої освіти. Для визначення дидактичних можливостей генеративних інструментів використано структурно-функціональний аналіз і логічне узагальнення. Результати дослідження засвідчили, що імплементація генеративних моделей ШІ сприяє підвищенню ефективності підготовки здобувачів до виконання наукових досліджень, оптимізації процесів пошуку та аналізу інформації, формуванню навичок академічного письма, критичного мислення й цифрової грамотності. Установлено, що використання таких інструментів за умови методично обґрунтованого супроводу забезпечує персоналізацію дослідницької діяльності, розширює можливості міждисциплінарної інтеграції знань і підвищує мотивацію здобувачів до наукової роботи. Водночас окреслено ризики, пов’язані з академічною доброчесністю, надмірною автоматизацією інтелектуальної діяльності й потребою нормативного врегулювання використання ШІ в освітньому процесі. У висновках обґрунтовано доцільність розроблення інституційних політик і методичних рекомендацій щодо інтеграції генеративних моделей у систему дослідницької підготовки. Доведено, що їх системне впровадження є ефективним інструментом модернізації вищої освіти, що сприяє оновленню змісту освітніх програм, розвитку дослідницьких компетентностей і підвищенню конкурентоспроможності випускників в умовах цифрової трансформації суспільства.