Безбар’єрність як пріоритет державної освітньої політики у сфері дошкільної освіти

У статті розглядається безбар’єрність як пріоритет державної освітньої політики у сфері дошкільної освіти. Автори обґрунтовують, що забезпечення рівного доступу дітей раннього та дошкільного віку, зокрема з особливими освітніми потребами, вимагає комплексного подолання фізичних, комунікативних, інформаційних, соціокультурних, емоційних та когнітивних бар’єрів.

Аналізується концепція універсального дизайну навчання (UDL), Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, а також нормативно-правова база України (Конституція, Закон «Про освіту», Закон «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю»). Підкреслюється перехід від традиційного розуміння безбар’єрності як лише фізичної доступності до системної, багатовимірної моделі освітнього середовища.

Зроблено висновок, що безбар’єрність є не лише передумовою інклюзії, а й фундаментальною умовою реалізації права кожної дитини на якісну дошкільну освіту та повноцінний розвиток.