Aesthetics of Qur’anic Texts of the Cult Buildings of the Islamic East in the Context of the Philosophy of Architecture

У філософському сенсі архітектура створює модель світу, адекватну певним історичним умовам і соціальним запитам, в елементах якої вибудовується розлога галерея символічних образів і подій. Архітектура в історії цивілізації набула багатьох форм, смислових виражень і символічних персоніфікацій, що не дозволяє однозначно оцінити справжнє ставлення філософів до цього культурного феномена. Особливе місце у світі архітектури займають релігійні споруди, філософсько-історична рефлексія, над якими актуалізує таємничий, навіть сакральний простір суспільної свідомості. Стаття присвячена дослідженню естетики коранічних текстів як смислотворчих компонентів оздоблення культових архітектурних споруд ісламського Сходу. Для цього здійснюється філософська інтерпретація архітектури як трансіторичного культурного феномена, робиться спроба виявити функціональні та естетичні значення культової архітектури ісламського світу, а також розглядається естетика каліграфічного втілення коранічних текстів у релігійних будівлях на конкретних прикладах. Зокрема, висвітлюються такі аспекти, як хронотоп архітектурної споруди, що дозволяє людині переходити від давнини до реального світу і навіть у майбутнє; органічність ісламської культової будівлі та її мальовничо-регулярний характер, який забезпечує самобутність, неповторність і оригінальність архітектури ісламського світу; естетика коранічних текстів ісламської культової архітектури, що втілює вічні образи прекрасного, безмежного і вічного. Митець, який творить у просторі ісламської культової споруди, особливим чином осмислює свою працю в обов’язковому контексті співвідношення з божественним; суперечність утвердження покори й гріховної гордині синтезує ключову максиму ісламського мистецтва лише Аллах здатний творити й наповнювати життям усе, що Він забажає. Зазначено, що філософський аналіз естетики коранічних текстів культових споруд ісламського Сходу потребує уточнення їхньої колективної природи залежно від індивідуальних і соціальних смислових характеристик реальності.