Аналіз особистісного компонента готовності офіцерів до корекції психофізичного стану підлеглих

У статті на основі актуалізації теми забезпечення бойової стійкості особового складу ЗСУ в екстремальних умовах проведено аналіз готовності офіцерів до корекції психофізичного стану підлеглих у процесі службово-бойової діяльності на основі особистісного критерію. Окреслено ключові характеристики особистісного критерію, серед яких психофізіологічна стійкість, здатність до саморегуляції, емоційна стабільність та здатність оцінювати психоемоційний стан підлеглих і надавати їм необхідну підтримку. Доведено, що оцінка цього критерію є системоутворюючою для ефективності корекційної діяльності офіцерів та визначає можливість своєчасного реагування на психоемоційні труднощі особового складу.

У ході констатувального експерименту здійснено обстеження 104 військовослужбовців молодшого та старшого офіцерського складу, які були розподілені на три рівні сформованості операційного критерію: стійкий, адаптивний та нестійкий. Оцінка психофізіологічного стану за методикою О. Кокуна дозволила визначити рівень психофізіологічної стійкості та емоційної стабільності респондентів. Доведено, що частина офіцерів має нестійкий рівень цих показників, що підкреслює необхідність цілеспрямованого формування особистісного компоненту готовності під час підготовки у ВВНЗ та під час служби у військових підрозділах.

Для оцінки здатності до підтримки підлеглих використано методику моделювання професійних ситуацій, розроблену на основі авторського професійного досвіду, що дозволяє створити реалістичні умови та оцінити логіку прийняття рішень, відповідність дій професійним стандартам та ефективність корекційних заходів. Зроблено аналіз результатів виконання п'яти типових кейсів, у яких офіцери обирали найбільш ефективні стратегії підтримки підлеглих.

Доведено, що більшість респондентів демонструють адаптивний рівень здатності до підтримки, що свідчить про наявність базових умінь, однак їхні дії не завжди є системними або оптимальними. Результати дослідження обґрунтовують рекомендації щодо впровадження комплексних практико-орієнтованих методик формування особистісного компоненту, спрямованого на підвищення ефективності корекційної діяльності офіцерів та забезпечення психологічного благополуччя підлеглих.