Фактори ризику та стратегії подолання емоційного вигорання педагогічних працівників

Стаття присвячена актуальній проблемі емоційного вигорання педагогічних працівників в умовах сучасних викликів, зокрема воєнного стану в Україні. Авторка на основі теоретичного аналізу (моделі К. Маслач, Т. Крістенсена, Е. Демероуті та А. Баккера, Р. Лазаруса і Ч. Карвера) та емпіричного дослідження (вибірка — 40 педагогів Комунального закладу «Чуднівський ліцей», 2025–2026 рр.) визначила ключові фактори ризику вигорання. Використовувалися опитувальники MBI, Копенгагенський опитувальник вигорання, Brief COPE та авторська анкета.

Результати показали виражену стажеву динаміку: показники емоційного виснаження зростають у 2,7 раза, деперсоналізації — у 4 рази, а відчуття особистих досягнень прогресивно знижуються. Найвищий рівень вигорання зафіксовано в групах 11–20 та понад 20 років стажу (50–100 % педагогів). Значними предикторами є високе тижневе навантаження (28+ годин) та виконання обов’язків класного керівника. Доведено медіаторну роль копінг-стратегій: конструктивний копінг суттєво знижує прояви вигорання.

Розроблено багаторівневу систему стратегій подолання вигорання (індивідуально-психологічний, організаційний та системно-освітній рівні) з диференціацією за стажевими групами.