Сексуалізоване насилля і німецько-радянська війна: радянська та українська історіографія проблеми

Метою статті є аналіз радянської та української історіографії щодо сексуалізованого насильства під час німецько-радянської війни та демонстрація сучасних підходів українських істориків до вивчення цього питання. Автор розглядає проблему через аналіз наукових праць, створених у радянський період та в рамках сучасної української історичної науки. Запропоновано класифікацію академічних досліджень за тематичними блоками (сексуальне насильство в партизанських загонах, насильство, скоєне солдатами Вермахту, Червоної Армії, серед остарбайтерів тощо).

Методологія. Дослідження базується на принципах об'єктивності, логічної послідовності та історизму та використовує історіографічний аналіз поряд з проблемно-хронологічним та порівняльним підходами. Ця методологічна основа дозволила визначити домінуючі наукові інтерпретації та ключові напрямки у вивченні сексуалізованого насильства під час німецько-радянської війни.

Наукова новизна. Новизна дослідження полягає у вивченні історіографічної спадщини радянської та сучасної української історичної науки з цього питання, відстеженні мотивів залучення радянських партійних істориків та пропагандистів до цієї теми, а також у аналізі феміністичного та антропологічного розвитку української історіографії. Висновки. Історіографічний аналіз показав, що питання сексуалізованого насильства під час німецько-радянської війни не було самостійним предметом історичного дослідження в радянській історіографії, а ті епізоди, що з'являлися в науковій літературі, залишалися фрагментарними та описовими за своєю природою. Сучасна українська історична наука в цій галузі розвивалася під впливом міжнародних дослідницьких традицій, де це питання розглядається переважно крізь феміністичну та антропологічну перспективи.