Стресостійкість як особистісний ресурс збереження психологічного благополуччя студентів-психологів

У статті здійснено теоретичний та практичний аналіз проблеми стресостійкості як одного з найважливіших ресурсів збереження психологічного благополуччя студентів-психологів. Актуальність проблеми зумовлена зростанням психоемоційного навантаження на студентську молодь в умовах сучасних соціальних викликів, зокрема воєнного стану, що супроводжується підвищеним рівнем тривожності, емоційної напруги та стресу. Особлива увага приділяється студентам-психологам, для яких стресостійкість є не лише умовою власного психологічного добробуту, але й важливою складовою майбутньої професійної діяльності. У дослідженні взяли участь 67 студентів-психологів. Для збору емпіричних даних використано психодіагностичні методики, спрямовані на визначення рівня стресостійкості, рівня стресу та психологічного благополуччя (добробуту). Статистична обробка результатів здійснювалася з застосуванням таких методів: критерій Фрідмана, критерій Вілкоксона з поправкою Бонферроні, кореляційний аналіз за Спірменом та лінійна регресія. У результаті дослідження встановлено, що більшість студентів мають середній рівень стресостійкості, помірний або низький рівень стресу та високий рівень психологічного добробуту. Виявлено статистично значущі відмінності між досліджуваними показниками, що свідчить про їхню неоднорідність. Кореляційний аналіз показав наявність значущих взаємозв’язків між усіма змінними: зі зниженням стресостійкості зростає рівень стресу та знижується психологічне благополуччя. Найбільш виражений зв’язок встановлено між рівнем стресу та психологічним благополуччям. Результати регресійного аналізу засвідчили, що рівень стресу є статистично значущим предиктором психологічного благополуччя, тоді як стресостійкість не виявляє самостійного предиктивного впливу. Це дозволяє припустити опосередкований характер її дії як особистісного ресурсу. Отже, стресостійкість відіграє важливу роль у регуляції психоемоційного стану особистості, проте її вплив на психологічний добробут реалізується переважно через зниження рівня переживання стресу. Отримані результати мають теоретичне та практичне значення для подальшого вивчення ресурсів психологічного благополуччя студентської молоді.