Типологічна динаміка особистості: концептуальне вирішення проблеми

Представлена для ознайомлення концепція являє собою подвійну модель особистості, що описує структуру та динаміку психічного функціонування різних типів. На структурному рівні особистість визначено як базову стабільну конфігурацію імпульсивної енергії та соціальних фільтрів. На функціональному рівні це представлено здатністю суб’єкта продукувати імпульсивну енергію (природну активність) та структурувати її у межах актуальних соціальних фільтрів. Зіставлення цих двох параметрів саморегуляції дозволяє виокремити чотири основних типи особистості. Зокрема, конгруентний тип має приблизно однакові за силою імпульси та фільтри, конформний тип демонструє помітне переважання фільтрів над імпульсами, у психотичного типу відбувається переважання імпульсів над фільтрами, в ізольованого типу фіксується пропорційна слабкість імпульсів і фільтрів. Типи особистості оцінюються як психічні атрактори, до яких суб’єкт тяжіє у процесі життєдіяльності. Психодинаміка типів особистості є наслідком віддалення або наближення індивіда до психічного атрактора. Особистісна динаміка стає виразною у випадку або деформації типів, коли відбуваються суттєві зміни у силі прояву одного з параметрів саморегуляції (імпульсів або фільтрів), або у випадку компенсації особистісного типу, коли одночасно змінам підлягають обидва параметри (і імпульси, і фільтри). Процеси типологічної деформації та компенсації обумовлюють різний рівень невротизації індивіда. У випадку типологічної деформації невротизація є помірною. Це об’єктивується у втраті глибини атрактора, але суб’єкт перебуває у його межах, хоча демонструє дещо нетипову для себе поведінку. У випадку компенсації особистісного типу невротизація стає сильною. Тоді з високим ступенем імовірності можна прогнозувати ризик зміни атрактора, що позначається на типологічному переході особистості.