Лексико-семантичні та жанрові трансформації колискової в лінгвопрагматичному дискурсі війни

У статті представлено комплексний лінгвопрагматичний аналіз трансформацій жанру української колискової пісні, що відбулися під впливом реалій повномасштабної війни з 2022 р. Призначення дослідження полягає у виявленні механізмів адаптації традиційних фольклорних форм до мілітарного дискурсу та визначенні ролі новочасної колискової як засобу психологічної саморегуляції та національної мобілізації. Наукова новизна роботи зумовлена запровадженням уточненої типології колискових за критерієм розширеної адресатності, що ґрунтується на концепції М. Степаненка про динаміку мовного розвитку в часи війни. Описано явища «суб’єктної інверсії» та «семантичного одомашнення» загрози в межах жанру. Методологія опирається на поєднання методів дискурс-аналізу, лінгвотекстологічного вивчення корпусу текстів конкурсу «Колискова для найрідніших» та прагматичну інтерпретацію мовних одиниць. Результати дослідження засвідчують розмивання жанрових меж колискової, яка в умовах війни може набувати ознак реквієму, молитви або замовляння-прокляття. Виявлено, що використання демінутивів для мілітарних об’єктів виконує захисну функцію, нівелюючи страх перед смертю. Описана трансформація ролі адресата: дитина в текстах часто постає не об’єктом опіки, а активним захисником роду. Висновки підтверджують гіпотезу про еволюцію сучасної колискової в специфічну форму «лінгвальної ППО», що виконує терапевтичну роль та забезпечує збереження національної ідентичності. Одержані дані мають практичне значення для подальших студій із етнолінгвістики, фольклористики та психолінгвістики; можуть стати підвалинами для розробки методів психологічної допомоги, що ґрунуються на рідному слові й народній культурі.