Трансформація ідей педагогіки культури в наукових школах Німеччини, Чеської Республіки та Англії

У статті здійснено системний порівняльно-педагогічний аналіз трансформації ідей педагогіки культури в сучасних наукових школах Німеччини, Чеської Республіки та Англії. На основі опрацювання фундаментального наукового дискурсу і рефлексії провідних компаративістів досліджуваних країн експліковано ключові теоретико-методологічні виміри, змістовні модули та прикладні вектори розвитку концепції Homo Culturalis. Виявлено структурно-функціональні особливості німецької моделі (Kulturpädagogik), яка фокусується на розвитку креативності, соціальної відповідальності та ціннісного світосприймання особистості. Показано, що сучасна німецька парадигма переорієнтована на формування аксіологічної компетентності, символічної комунікації та навичок критичного дешифрування культурних кодів в умовах тотальної медіатизації і розмивання меж між елітарним мистецтвом і поп-культурою. Охарактеризовано специфіку чеської наукової школи, яка тяжіє до національно-антропологічного та гуманістичного обґрунтування духовного виміру особистості, де акцент зміщено на ціннісно-орієнтовану освіту, інкультурацію підлітків у рідному соціокультурному просторі та превенцію дезадаптації. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу інституційного розширення досліджуваної дефініції через залучення потенціалу неформальної та інформальної освіти. Розкрито сутність англо-американського підходу, який відкидає традиціоналізм та інтерпретує педагогіку культури як радикальну соціально-критичну освітню практику, що інтегрує мистецтво, освіту та політику з метою деконструкції ієрархічних структур влади, розвитку громадянського культурного виробництва і розбудови демократичного суспільства. Доведено, що реконцептуалізація досліджуваної дефініції в аналізованих європейських школах виступає дієвою відповіддю на глобалізаційні виклики та кризу традиційного виховання у постіндустріальному суспільстві.