Кейс-технологія як засіб формування навичок безпечної поведінки учнів у цифровому середовищі

У статті висвітлено актуальну педагогічну проблему формування навичок безпечної поведінки учнів у сучасному цифровому середовищі в умовах інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та зростання кіберзагроз. Розкрито сутність і специфіку кейс-технології як комплексної, аналітичної та дослідницької педагогічної системи, яка поєднує в собі кейс-метод, метод проєктів, мозковий штурм, рольові ігри, гейміфікацію та ситуаційний аналіз. Доведено вагомі переваги використання кейс-технології перед традиційним, пасивним засвоєнням правил кібергігієни й механічним заучуванням заборон. Метою наукового дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка та практичне висвітлення можливостей застосування кейс-технології як ефективного інтерактивного засобу формування цифрової безпеки та кіберграмотності школярів.

У результаті дослідження поетапно визначено алгоритм роботи учнів із навчальними кейсами й окреслено ключові дидактичні вимоги до їх створення. Представлено деталізовану класифікацію кейсів за видoвими характеристиками та за обсягом матеріалу. Обґрунтовано структуру та технологічний алгоритм проведення кейс-уроків із чітким часовим розподілом освітнього ресурсу на індивідуальну роботу (30%), групову дискусію (50%) і підсумковий аналіз (20%). Наведено приклади авторських розробок навчальних кейсів з кібербезпеки, спрямованих на розпізнавання та протидію фішингу, маніпуляціям соціальної інженерії, зламу облікових записів, овершарингу, витоку персональних даних та доксингу.

Описано чотирирівневу систему оцінювання сформованості навичок безпечної поведінки учнів (початковий, середній, достатній, високий рівні) за чотирма провідними критеріями: когнітивно-знаннєвим, аналітико-критичним, практично- діяльнісним та етико-рефлексивним. Складено поведінкові портрети учнів відповідно до визначених рівнів і проаналізовано динаміку зміни ролей вчителя (від наставника й контролера до фасилітатора, консультанта та ментора).