Динаміка вмісту β-каротину в гемолімфі та гепатопанкреасі Lymnaea stagnalis (Linnaeus, 1758) за хронічної дії фенолу

Мета. Встановити закономірності змін вмісту β-каротину в гемолімфі та гепатопанкреасі Lymnaea stagnalis (Linnaeus, 1758) за дії фенолу у концентраціях 0,0005, 0,002, 0,005 та 0,01 мг/дм³ за різної тривалості експозиції (2, 7, 14 та 21 доба)[cite: 132].

Методика. Дослідження проведено на статевозрілих однорозмірних молюсках виду L. stagnalis [cite: 132]. Тварин утримували у розчинах фенолу у концентраціях 0,0005, 0,002, 0,005 та 0,01 мг/дм³ протягом 2, 7, 14 і 21 доби[cite: 132]. Усі досліди супроводжувались контролем[cite: 132]. Вміст β-каротину визначали спектрофотометричним методом у гемолімфі та гомогенаті гепатопанкреасу після екстракції гексаном (1:4)[cite: 132]. Для статистичної обробки результатів застосовано двофакторний дисперсійний аналіз (Two-way ANOVA) та апостеріорний тест Тьюкі (Tukey HSD)[cite: 132].

Результати. Двофакторний дисперсійний аналіз показав статистично значущий вплив факторів «концентрація фенолу» та «тривалість експозиції», а також їхньої взаємодії на вміст β-каротину у гепатопанкреасі (p < 0,001) та гемолімфі (p < 0,001) досліджуваних молюсків, що свідчить про нелінійний і часозалежний характер відповіді каротиноїдної системи[cite: 132, 133]. У гепатопанкреасі L. stagnalis на ранньому етапі експозиції (2 доби) за дії фенолу у концентраціях 0,0005 та 0,005 мг/дм³ вміст β-каротину достовірно зменшувався на 42,4–46,8% (p < 0,001–0,01), тоді як пролонгація впливу до 21 доби супроводжувалася зростанням показників на 31,2–51,5% (p < 0,01–0,05), що свідчить про перебудову каротиноїдного обміну за умов тривалого токсичного навантаження[cite: 133]. У гемолімфі зміни були більш варіабельними, однако на 21 добу експозиції дія фенолу незалежно від концентрації зумовлювала збільшення вмісту β-каротину на 15,83–46,95% щодо контролю (p < 0,01–0,05)[cite: 133].

Наукова новизна. Встановлено особливості часової та тканинно-специфічної динаміки вмісту β-каротину в гемолімфі та гепатопанкреасі Lymnaea stagnalis за хронічної дії фенолу у діапазоні концентрацій 0,0005–0,01 мг/дм³ та показано залежність характеру цих змін від поєднаної дії концентрації фенолу і тривалості експозиції[cite: 133].

Практична значущість. Отримані результати розширюють сучасні уявлення про перебудову каротиноїдного обміну у прісноводних молюсків за умов фенольної інтоксикації та обґрунтовують перспективність використання β-каротину як потенційного біохімічного маркера фенольного забруднення під час екотоксикологічного моніторингу прісноводних екосистем[cite: 133].