Аугментативна (додаткова) та альтернативна комунікація у контексті роботи з особами з порушеннями інтелекту

У статті проаналізовано наукові дослідження використання термінології аугментативної (додаткової) та альтернативної комунікації у контексті роботи з особами з порушеннями вербального мовлення. Зазначається, що більшість осіб із порушеннями інтелекту мають різного ступеня мовленнєві розлади. Складність, час прояву та характер цих порушень безпосередньо залежать від складності порушення інтелекту. Основними причинами комунікативних порушень таких осіб виступають органічні ураження мозкових зон, які відповідають за моторну і гностичну діяльність, когнітивні відхилення, а також несприятливі умови виховання і соціалізації. . Причому у таких осіб спостерігається дисфункція всіх компонентів мовно-мовленнєвої системи: фонетичного аспекту, фонематичних процесів, лексико-граматичних елементів, а також порушення комунікативної функції мовлення. При цьому схожість зовнішніх проявів мовно-мовленнєвих порушень може приховувати різні механізми їх виникнення, які залежать від ступеня порушення інтелекту і вимагають індивідуального підходу до організації корекційної роботи.

Популяція людей з порушеннями інтелекту вирізняється значною різноманітністю. Ця група включає представників усіх вікових категорій та типів інвалідності, які стикаються з труднощами задоволення своїх комунікаційних потреб через обмеження в усному мовленні. Особи з порушеннями інтелекту та складними комунікативними потребами можуть значно покращити свої навички взаємодії за умови доступу до аугментативної (додаткової) та альтернативної комунікації та організації навчання користуванню такими інструментами.