Типові труднощі оволодіння письмом першокласниками з мовленнєвими порушеннями та їх врахування у корекції дисграфії

У публікації висвітлено результати експериментального дослідження типових труднощів оволодіння навичкою письма та специфічних проявів дисграфії у першокласників із мовленнєвими порушеннями, зокрема із загальним недорозвитком мовлення ІІ–ІІІ рівнів. На основі застосування адаптованого діагностичного комплексу, що охоплює шість взаємопов'язаних напрямів (фонетико-фонематичний сфера, фонематичний аналіз і синтез, лексико-граматичний блок, зв'язне мовлення та мовленнєва пам'ять, психомоторна сфера і писемне мовлення), здійснено детальний аналіз специфіки помилок у письмових роботах учнів під час виконання диктанту, списування та самостійного письма.

Установлено, що найбільша частота дисграфічних помилок припадає на заміни й змішування букв через недостатню диференціацію фонем (до 30–35%), пропуски букв (до 21–29%), перестановки букв і складів, порушення меж слів та заміни графічно подібних букв. Обґрунтовано засади комплексної корекційно-розвиткової роботи, яка передбачає усунення порушень письма через паралельний розвиток усного мовлення, вдосконалення фонематичного сприймання, аналізу й синтезу, збагачення словникового запасу, заповнення прогалин у лексико-граматичному розвитку, а також цілеспрямований розвиток зорово-просторової орієнтації, дрібної моторики та графомоторних навичок у командній взаємодії логопеда, педагогів і батьків.