Розвиток словникового запасу молодших школярів з мовленнєвими труднощами

У публікації висвітлено результати експериментального дослідження щодо оцінки ефективності спеціально розробленого комплексу вправ для розвитку словникового запасу молодших школярів із загальним недорозвитком мовлення в умовах інклюзивного навчання. На основі п'ятикомпонентного діагностичного комплексу (оцінка розуміння слів, самостійного називання предметів, дій та ознак, пояснення значень, добору синонімів і антонімів та вживання лексики у зв'язному мовленні) із застосуванням статистичних $U$-критерію Манна-Вітні, $T$-критерію Вілкоксона та коефіцієнта Спірмена виявлено вихідний суттєвий розрив між показниками дітей із мовленнєвими порушеннями та їхніми однокласниками (29,75 бала проти 59,13 бала). З'ясовано, що найбільш уразливими ланками є вживання назв ознак, категоріальне пояснення значень слів (лише 6,7% відповідей) та дисбаланс між пасивним і активним словником (коефіцієнт співвідношення 0,60).

Охарактеризовано 12-тижневу корекційно-розвивальну програму «Скарбничка слів», яка охоплювала 24 індивідуальні та підгрупові логопедичні заняття за участю асистента вчителя й батьків, побудовані за принципами мультимодальності, поступового згортання опори та послідовного збагачення, уточнення, активізації й перенесення лексики. Контрольний зріз засвідчив статистично значуще зростання середнього загального показника словника з 29,75 до 43,50 бала ($p = 0,031$), збільшення частки категоріальних пояснень до 30,0%, подовження розповідей з 3–5 до 6–7 речень, зростання коефіцієнта лексичної різноманітності з 0,45 до 0,58 та перехід усіх дослідних учнів із низького рівня на середній. Обґрунтовано необхідність безперервного логопедичного супроводу протягом усього періоду навчання в початковій школі, оскільки короткострокова цілеспрямована робота забезпечує високу позитивну динаміку, проте не ліквідує повністю розрив у лексичному розвитку порівняно з нормою.