Системна модель використання інструментів штучного інтелекту в освітніх дослідженнях: компоненти та конфігурації за ступенем делегування й рівнями організації

У статті запропоновано системну модель використання інструментів штучного інтелекту в освітніх дослідженнях. На відміну від наявних рамок, що описують окремі аспекти – інструменти, норми або робочі процеси – ізольовано, запропонована модель інтегрує вісім функціональних компонентів: нормативно-регуляторний, суб’єктно-агентний, ресурсно-даний, процесно-управлінський, інструментально-інфраструктурний, верифікаційно-валідаційний, конфігураційно-результативний і зворотного зв’язку та розвитку – в єдину аналітичну одиницю. Центральний теоретичний аргумент статті полягає в тому, що ступінь делегування штучному інтелекту когнітивних дослідницьких операцій є не сталою властивістю інструменту, а параметром практики його застосування й одним із ключових чинників конфігурації системи. Його вплив опосередковується методологією дослідження, характеристиками даних, організаційними ресурсами та нормативним контекстом. Дві структурні осі утворюють операційну матрицю: профіль делегованих когнітивних операцій, представлений п’ятьма функціональними кластерами, і рівень організації наукової діяльності – індивідуальний, груповий, інституційний або галузевий. Матриця з 20 комірок описує типові конфігурації системи та дає змогу виокремити якісно відмінні профілі ризиків; модель передбачає, що перехід між кластерами III і IV може бути особливо критичним з погляду інтерпретаційної валідності. Для кожної конфігурації визначено розподіл агентності, вимоги до верифікації та структуру відповідальності. Логічну узгодженість та ілюстративну придатність моделі попередньо перевірено на чотирьох контрастних сценаріях; така процедура не є емпіричною валідацією і не охоплює всіх 20 комірок матриці. Практичним виходом є контрольний перелік конфігурації, за яким дослідник або інституція визначає конфігурацію системи до початку дослідження. Теоретичну основу моделі становлять загальна теорія систем, теорія делегування в акторно-мережевому підході та модель розподіленого пізнання. Методологічно стаття спирається на концептуальний синтез з критичним аналізом літератури.